Честь і шана ветеранам!
Вічна слава загиблим!
Хай не згасає пам’ять про героїв!
Минуло скільки років відколи замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов на нашу землю мир − довгоочікуваний, вистражданий, обпалений найвищою ціною − ціною людського життя.
Все далі відходять грізні важкі роки війни, але не згасає пам'ять про тих, хто не шкодував своєї крові, свого життя. Серед найбільш значущих подій світової історії Другій світовій війні об’єктивно належить особливе й, напевне, одне з визначальних місць.
Згадувати і передавати із покоління в покоління про подвиги українського народу у Другій світовій – не лише святий обов'язок, а навіть доля, карма кожного, хто має відношення до Дніпровського центру професійно-технічної освіти. Дата народження закладу фактично співпадає із днями визволення міста від фашистських окупантів, адже відлік історії нинішній багатопрофільний заклад починає із заснування 28 жовтня 1943 року ремісничого училища №9. Наказом начальника обласного управління Трудових резервів його першим директором призначений Йосип Пилипович Купріянов. Серед перших викладачів і співробітників було чимало безпосередніх учасників бойових дій.
Колтунов Петро Іванович − ветеран 2-ої Світової війни. З червня 1944 року працював механіком в РУ № 6.
Гончаров Михайло Федорович − ветеран 2-ої Світової війни. Полковник артилерії. Під час війни був сержантом розвідником. Дійшов до Берліна. Керівник початкової військової підготовки.
Гусін Володимир Костянтинович − Ветеран 2-ої Світової війни. Викладач історії.
Лапшин Михайло Миколайович − ветеран 2-ої Світової війни. Герой Соціалістичної Праці, нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора.
Маркушевський Григорій Тимофійович − ветеран 2-ої Світової війни. Працював майстром виробничого навчання. Виховував ковалів з 1948 по 1975 рік.
Овсянніков Георгій Олексійович − ветеран 2-ої Світової війни. Викладач спецкурсу, працював в училищі 70-80х роках.
Буханець Дмитро Сергійович − ветеран 2-ої Світової війни. Головний бухгалтер училища з 1963 по 1972 рік.
Сидельников Федір Іванович − ветеран 2-ої Світової війни. Заступник директора з виховної роботи, почав працювати в 60-і роки.
Архипенко Павло Матвійович − ветеран 2-ої Світової війни. З 1943 року воював на Білоруському фронті, зустрів Перемогу в Германії. Викладач спецдисциплін.
Троцько Леонід Петрович − ветеран 2-ої Світової війни. З 1943 року воював на Білоруському фронті, зустрів Перемогу в Германії. Помічник директора з господарських питань.
Заїка Михайло Ілліч − нагороджений двома медалями «За відвагу», «За взяття Берліну». Працював викладачем української мови та літератури.
Жаринов Арнольд Володимирович − ветеран Другої світової війни. Працював старшим майстром профтехучилища.
Кандибко Валентин Микитович − ветеран 2-ої Світової війни. Син полку – таке почесне звання отримав 15-річний Валентин потрапивши до артилерійського полку, з яким приймав участь у бойових діях під містом Харків.
Покуса Олексій Олександрович − Герой Соціалістичної праці. Під час війни працював на заводі, де виготовлялися грізні «тридцять четвірки» для фронту. Працював директором Дніпропетровського Комбайнового заводу.
Українці зробили надзвичайно вагомий внесок у перемогу над нацизмом, ставши однією з націй-переможниць. Мільйони українців зі зброєю у руках боролися з нацизмом упродовж усієї війни. Ось чому вона продовжує жити незагоєною раною у свідомості мільйонів співвітчизників, усіх людей доброї волі. І чим далі у минуле відходять грізні її обриси, тим повніше осягається велич народного ПОДВИГУ, який передається від покоління до покоління як символ невмирущої слави наших батьків, дідів, прадідів, незборимого прагнення жити за ідеалами миру, свободи і справедливості. Ми пам’ятаємо полеглих на полі битви і низько вклоняємося ветеранам, які на своїх плечах винесли тягар війни і підняли країну з руїн у повоєнні роки.
День пам’яті та примирення та День перемоги символізує не тріумф переможців над переможеними, а має бути нагадуванням про страшну катастрофу і застереженням, що не можна розв’язувати складні міжнародні проблеми збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією. Вона скінчилася і найважливішим її підсумком має бути не перемога, а мир.
З повагою та найкращими побажаннями
керівник ДЦПТО О. Стрілець
